Wir wurden fotografiert, bevor wir verstanden haben, was Privatsphäre ist.
Mit süßen Mützen. Mit schmutzigen Knien. Beim Lachen. Beim Nachdenken. Beim Alleinsein.
Die Kamera stand einfach da. Und wir standen einfach davor.
Unsere Gesichter wurden hochgeladen – geschützt von einem vierstelligen Zahlencode.
Kein Vertrag. Keine echte Einwilligung. Kein Ablaufdatum. Eltern klicken „OK“, scrollen nie bis zum letzten Absatz.
Und dann passiert es: Ein kleiner Code wird geraten. Und plötzlich siehst du andere Kinder. Mit Datum. Mit Uhrzeit. Mit Ort.
Und niemand schreit. Niemand klagt. Niemand fragt, was mit uns passiert, wenn ihr nicht hinschaut.
Wir sind Kinder. Keine Erinnerungen zum Durchklicken. Keine Seriennummern in der Cloud.
Wir sind Menschen. Und wir brauchen euch. Wach. Mutig. Verantwortlich.
Bevor wir lernen müssen, wie man sich selbst aus Datenbanken löscht.
We were photographed before we understood what privacy means.
In cute hats. With muddy knees. While laughing. Thinking. Alone.
The camera was just there. And so were we.
Our faces got uploaded – protected by a four-digit code.
No contract. No real consent. No expiration date. Parents click “OK”, never scroll to the last paragraph.
And then it happens: A small code is guessed. Suddenly you see other children. With date. With time. With location.
No one screams. No one sues. No one asks what happens to us when no one’s looking.
We are children. Not memories to swipe through. Not serial numbers in the cloud.
We are human. And we need you. Awake. Brave. Responsible.
Before we have to learn how to erase ourselves from your databases.
Нас фотографували ще до того, як ми зрозуміли, що таке приватність.
У милих шапочках. З брудними колінами. У сміху. У задумі. Наодинці.
Камера просто стояла. І ми просто були поруч.
Наші обличчя завантажили – захищені чотиризначним кодом.
Без договору. Без справжньої згоди. Без дати видалення. Батьки натискають «ОК», ніколи не читаючи до кінця.
А потім це трапляється: Хтось вгадує код. І раптом бачить інших дітей. З датою. З часом. З місцем.
Ніхто не кричить. Ніхто не подає до суду. Ніхто не питає: що з нами буде, коли ви не дивитеся.
Ми – діти. Не спогади, щоб гортати. Не серійні номери у хмарі.
Ми – люди. І ми потребуємо вас. Свідомих. Сміливих. Відповідальних.
Поки нам не доведеться вчитися, як видаляти себе з ваших баз даних.